| Тема обговорення: Духовний окупант-Гундяєв |
список тем на головну |
|
| Написано: 21.07.2010 08:58 |
Номер повідомлення: 1 |
|
IP: 95.132.163.240
Host: 240-163-132-95.pool.ukrtel.net
|
Московський духовний окупант-Гундяєв знову прибув у Малоросію для продовжування насаджування ідеї "Рускава мира". Тисячі затурканих хохлів радо вітали "свого патріарха". Тим часом на Луганщині знову палають церкви Київської Патріархії...
pravda.com.ua/columns/2010/07/20/5231915/
|
|
|
ТОВАРИШУ МОСКОВСЬКИЙ ПІП!
|
|
| Написано: 28.07.2010 14:18 |
Номер повідомлення: 2 |
|
IP: 95.132.149.234
Host: 234-149-132-95.pool.ukrtel.net
|
Звернутися до вас змусила подиву гідна наполегливість щодо офіційних візитів до України, які іменуються вами пасторськими, а ми, українці, класифікуємо їх дещо інакше – спецзаходами Кремля з метою недопущення церковної незалежності, вільного християнського, духовного життя нашої Батьківщини. Ми – християни вже понад 1000 років, тож мусимо виконувати Заповіді Божі й попередити, що чините гріх намови до рабства.
Очевидно, ви переплутали карти або маршрути, бо ж замість глибоко безбожної батьківщини-Московії вирядилися поучати давню і ментально релігійну та побожну Україну. Дивно і незрозуміло, чому проблеми своїх, московських парафіян турбують значно менше, чому так і не стала пріоритетною мета правдивої християнізації свого суспільства? Чи, може, візит зорієнтований на прибуткові українські парафії, на встановлення контролю за фінансовими потоками, без котрих казна структури, яку очолюєте, зажебракує?
Очевидно, малося на меті вразити українців богословським вишколом та красномовством. Та, знаєте, щось не зовсім зрозумілою виявилася моралізація у стилі партбюро про те, що „всі повинні жити разом”, марення про якийсь „гуртожиток” і лихих терористів, що не бажають цього… Може, підкажете, де у Святому Писанні є постулат про необхідність спільного проживання різних народів, про що ви говорили 22 липня в Одесі? Чи ви це вичитали у текстах дещо іншого призначення – потаємних інструкціях розбудови Російської наддержави? Радимо інколи слухати свої ж настанови „проти використання політичної фразеології і політичних аргументів”, а якщо окрім цих, у школі КГБ без пам’яті завчених штампів, нічого мудрішого не лізе в голову, то спробувати прочитати бодай Біблію, особливо той розділ, де сказано, що усіх людей і народи сотворив Бог вільними. Чи там також способом „використання політичної фразеології і політичних аргументів” забули додати „під рукою царя і батюшки московського”?
Об’єднання навколо спільної ідеї, яке ви пропагуєте, в Україні набирає сили в геометричній прогресії, але це об’єднання довкола української національної ідеї, довкола ідеї Української Самостійної Соборної Держави. Імперська експансія на сусідні вільні народи і країни, яку ви чомусь фарисейськи називаєте „традицією”, нам не тільки не подобається, і вже не тільки обурює. Етап словесного незадоволення ми вже пройшли, тож тепер такі ваші заяви та дії якнайкраще стимулюють нас до всестороннього спротиву, до рішучої боротьби. Бо та ваша „традиція”, за висловом Е. Саїда, не що інше, як колонізація, адже „колонізувати – означає передусім ідентифікувати і, звичайно, реалізувати свої інтереси…: комерційні, комунікаційні, релігійні, військові, культурні”. Ваш земляк Іван Ільїн, справді видатний філософ, застерігаючи перед можливими спекуляціями християнством, як ото вами, у книзі „Путь духовного обновления” пише: „„Християнський інтернаціоналізм” – це штучна вигадка, сентиментальна і фальшива; і кожного разу, коли вона висувається, треба питати, чи не висувається вона для того, щоби один народ міг успішніше розкласти, завоювати і підкорити інший народ?..” Обіцяємо, що цю вашу гріховну „традицію” обов’язково зламаємо, що може виявитися, як ви й передбачали, вельми хворобливим етапом розпаду імперії.
Відповідно до легенди „патріарха”, з якою ви легалізовані в Україні, пасувало би бодай пройти тижневі курси етикету щодо перебування з офіційними візитами, та ще й на території іноземної держави. Почати варто з легкого екскурсу в географію, бо історія справжня, немосковського покрою – занадто важкий для вас курс, який, з огляду на вашу хронічну (чи професійну?) політичну заангажованість, підозрюємо, вже ніколи не дасте ради подужати. Адже теза „Київ – це наш Єрусалим і наш Константинополь, серцевина нашого життя” видається як звичайне невігластво, колись таке притаманне попам вашої, Московської держави. Київ – це лише ваша мрія. Нездійсненна. Бо ментально абсолютно інша, чужа й незрозуміла.
На другий урок інтенсивного просвітлення запросіть собі якогось посла чи дипломата з-за кордону (бо ж усі ваші, московські, закінчували разом з вами одну й ту ж відому школу відомої структури), і хай він кілька разів повільно й доступно пояснить, що можна говорити, а про що у подібних ситуаціях у цивілізованих людей прийнято промовчати. У випадку успішного проходження курсів, можливо, з вами не траплятимуться такі казуси, як, наприклад, вислів: „Суверенна країна – суверенна Церква. Звідки це все?”. Неабияк дивує і ваша необтесана безпардонність та безкультур’я – бо як ще можна назвати дії людини, що, перебуваючи в гостях, лає та звинувачує господарів – Патріархів українських церков? Чи така поведінка також у ваших „традиціях”? Виглядає, що й совість ваша десь у далекому засланні: їдете до країни, героїв якої очолювана вами структура кляне та анафемує. І зовсім не соромно!
Ніяк не вдається зрозуміти: ви жертва безбожного режиму чи його системоутворюючий елемент? Зрештою, можна про це й не запитувати. Відповідь – у вашому „Своде Законов”, де записано, що найвища влада в „Русской православной церкви” належить імператорові. Тож беззаперечно мав рацію Євген Маланюк, коли у „Книзі спостережень” писав: „Кожна „Росія” не може стерпіти в своїх границях жадної свободи – ні особистої, ні родової чи племінної, ні – тим більше – національної, навіть у відношенні до нації пануючої (за Миколи І слово „нація” було заборонене як революційне). Не може стерпіти свободи ні фізичної, ні метафізичної, ні тілесної, ні духової – отже й Церква може бути лише департаментом міністерства внутрішніх справ”. Тому у вас просто нема вибору: або пропагувати імперську ідею добровільно, або… пропагувати імперську ідею примусово! Інакше розділите долю єпископа Нестора, митрополитів Філіпа Количева, Арсенія Мацієвича, архієпископа Варлама Шишацького, що спробували не коритися волі державної московської влади: першого вигнали, другого задушили, третього замурували живцем, четвертого закатували. Якщо дадуть вказівку – то і ви накажете світити лампадки перед путіними-медвєдєвими, як ото ваш попередник, митрополит Ніколай, наказав світити перед образом Сталіна. Як не крути, а ніякий ви не духовний лідер і зовсім не перша особа церкви, а лише перший піп на побігеньках московського імперіалізму. Тому й звертатися до вас треба саме так: товаришу московський піп. І слово „товариш” тут зовсім не як дружній вияв, а як свідчення і нагадування про зв’язок з епохою, породженням якої ви є.
Раз ви вже приїхали, то спробуйте використати цю, можливо, останню нагоду побувати на святій українській землі з користю для душі: покайтеся у свідомих чи несвідомих ділах та намірах, попросіть вибачення в наших Патріархів та усього українського народу – Бог милосердний, прощає найбільших грішників, тож шанс ще є… А на майбутнє пам’ятайте: найпершим гаслом кожного свідомого українця є „Бог, Україна, Свобода”, і, як казав наш видатний національний педагог Григорій Ващенко, „коли найбільша чеснота українця – безмежна вірність Богові і Батьківщині, то найбільша ганьба для нього – зрада вірі й Україні”.
І все-таки унікальний ви гість: як каже стара приказка, таких гостей не було, нема і… не треба! Чи знову приїдете непрошеним?
Іван Кілик
|
|
|
| Написано: 29.07.2010 07:00 |
Номер повідомлення: 3 |
|
IP: 91.124.5.144
Host: 144-5-124-91.pool.ukrtel.net
|
| Він не твій товариш, а мій! Кіріл мій товариш по суті і духу!!!
|
|
|
| Написано: 29.07.2010 10:18 |
Номер повідомлення: 4 |
|
IP: 95.132.114.137
Host: 137-114-132-95.pool.ukrtel.net
|
Народний Патріарх. Без розпальцовки, кириломобіля та понтів
Про наш Хресний хід
Звичайно, мені хотілося, аби нас було сто тисяч. Але 10-15 тисяч, яким спасибі за те, що зібралися на Хресний хід, ініційований УПЦ Київського Патріархату, - дуже добрий результат, досягнутий без настирливої реклами, якою всі українські телеканали, особливо Перший Національний, супроводжували візит московського гостя.
Ми зібралися завдяки Інтернету та "циганській пошті". Це до Кирила влада звозила людей безкоштовним муніціпальним транспортом, як це кинулися робити в Дніпропетровську після приголомшливого провалу в Одесі, яка, незважаючи на свою проросійскість по суті проігнорувала візит московського гостя.
Нашим автобусам, що їх парафії та прочани винаймали своїм коштом, влада майже в прямому сенсі встромляла палки в колеса. Незважаючи на цілий тиждень цілування влади з московським Патріархом, біси взяли-таки своє й надоумили чинити хай і дрібні, але перешкоди Хресному ходу.
Та Господь сильніший...
В Україні склалася не парадоксальна, а навіть паталогічна ситуація, коли влада, замість того, щоб боротися за власну національну церкву, як це в різні часи відбувалося в Болгарії, Греції, Грузії, Румунії, Сербії, Росії, як це нині відбувається в Македонії, сприяє не лише збереженню, але й посиленню впливу на Україну закордонного центру. Центру, який лише необізнані люди хибно вважають церковним.
Нова влада де-факто і всупереч Конституції надала статус державної Українській православній церкві Московського Патріархату. УПЦ МП вмонтовується в політичну систему Януковича, має стати одним із стовпів авторитарного режиму і взяти на себе відповідальність за все, що вже зробив і колись зробить Янукович - і не лише за праведне, але й за гріховне.
УПЦ Київського Патріархату тримається винятково на прагненні мільйонів українців мати, як це заведено в усьому православному світі, власну незалежну церкву в незалежній державі, на харизмі, авторитеті, організаційних талантах свого доброго пастиря Святішого Патріарха Київського та всієї України-Руси Філарета, многая йому літа.
Наш 81-річний Патріарх пішки, разом з духовенством та вірянами подолав шлях від Володимирського собору до Володимирської гірки.
Негламурний, непихатий, без пальців "веером". Без бетонної стіни охоронців, без кавалькади кириломобілів, без блокування навколишніх вулиць та провулків. Без черги підлабузних малоросійських чиновників, які казати "Москва" навчилися раніше ніж "мама". Без коштовного годинника, котрий, як іронічно написав один мій коментатор, потребує посиленої охорони - щоб не вкрали.
"Новый русский" Патріарх і поводиться як "новый русский". Іноді здається, коли дивишся на всі ці московські понти, що малиновий піджак Його Святості Кирилу пасував би більше, ніж зелена патріарша мантія.
А наш Патріарх - сама простота. І свою квартиру в центрі Києва, кажуть, продав на золото для раки Варвари Великомучениці у Володимирському соборі.
P. S. Звичайно, я шаную право тих своїх співгромадян, які є вірними РПЦ-УПЦ МП, на спілкування із своїм предстоятелем, людиною безумовно інтелектуальною та харизматичною. Врешті-решт, Кирило, хоч і московський, але все ж таки Патріарх, і його статус потребує відповідної пошани від будь-якого православного.
Але чомусь хочеться, щоб Його Святість не зловживав симпатією частини українців, дотримувався елементарних правил поведінки в гостях, і не думав, що ми такі ідіоти, що не здатні відсіяти полову від зерна, побачити, де грішне, де праведне, відокремити мирське від церковного, а політичне турне - відрізнити від пастирського візиту.
Олег Медведєв, вірний УПЦ КП
|
|
Писати і відповідати на форумі можуть всі відвідувачі сайту.
Всього відповідей у темі: 4
Зараз на сайті:
|
СТОРІНКA:
1 |
|